;ОПИСАНИЕ:Афоризмы

Mat 5:1  І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. 
Mat 5:2  І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: 
Mat 5:3  Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. 
Mat 5:4  Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. 
Mat 5:5  Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. 
Mat 5:6  Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. 
Mat 5:7  Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. 
Mat 5:8  Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. 
Mat 5:9  Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. 
Mat 5:10  Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 
Mat 5:11  Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. 
Mat 5:12  Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. 
Mat 5:13  Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. 
Mat 5:14  Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. 
Mat 5:15  І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. 
Mat 5:16  Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. 
Mat 5:17  Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. 
Mat 5:18  Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. 
Mat 5:19  Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. 
Mat 5:20  Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне! 
Mat 5:21  Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові. 
Mat 5:22  А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. 
Mat 5:23  Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, 
Mat 5:24  залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара. 
Mat 5:25  Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули. 
Mat 5:26  Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга! 
Mat 5:27  Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. 
Mat 5:28  А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. 
Mat 5:29  Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. 
Mat 5:30  І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. 
Mat 5:31  Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. 
Mat 5:32  А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб. 
Mat 5:33  Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. 
Mat 5:34  А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; 
Mat 5:35  ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; 
Mat 5:36  не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. 
Mat 5:37  Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. 
Mat 5:38  Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. 
Mat 5:39  А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. 
Mat 5:40  А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. 
Mat 5:41  А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. 
Mat 5:42  Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього. 
Mat 5:43  Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. 
Mat 5:44  А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, 
Mat 5:45  щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. 
Mat 5:46  Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? 
Mat 5:47  І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? 
Mat 5:48  Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! 
Mat 6:1  Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. 
Mat 6:2  Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 
Mat 6:3  А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, 
Mat 6:4  щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. 
Mat 6:5  А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 
Mat 6:6  А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. 
Mat 6:7  А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. 
Mat 6:8  Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання! 
Mat 6:9  Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, 
Mat 6:10  нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 
Mat 6:11  Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. 
Mat 6:12  І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 
Mat 6:13  І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. 
Mat 6:14  Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. 
Mat 6:15  А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. 
Mat 6:16  А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! 
Mat 6:17  А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, 
Mat 6:18  щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. 
Mat 6:19  Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. 
Mat 6:20  Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. 
Mat 6:21  Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! 
Mat 6:22  Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. 
Mat 6:23  А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява! 
Mat 6:24  Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. 
Mat 6:25  Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? 
Mat 6:26  Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? 
Mat 6:27  Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? 
Mat 6:28  І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. 
Mat 6:29  А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. 
Mat 6:30  І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! 
Mat 6:31  Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? 
Mat 6:32  Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. 
Mat 6:33  Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. 
Mat 6:34  Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи! 
Mat 7:1  Не судіть, щоб і вас не судили; 
Mat 7:2  бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. 
Mat 7:3  І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? 
Mat 7:4  Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? 
Mat 7:5  Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. 
Mat 7:6  Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас... 
Mat 7:7  Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; 
Mat 7:8  бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. 
Mat 7:9  Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? 
Mat 7:10  Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? 
Mat 7:11  Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! 
Mat 7:12  Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки. 
Mat 7:13  Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. 
Mat 7:14  Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! 
Mat 7:15  Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. 
Mat 7:16  По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? 
Mat 7:17  Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. 
Mat 7:18  Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. 
Mat 7:19  Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. 
Mat 7:20  Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх! 
Mat 7:21  Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. 
Mat 7:22  Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? 
Mat 7:23  І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! 
Mat 7:24  Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. 
Mat 7:25  І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. 
Mat 7:26  А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. 
Mat 7:27  І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його! 
Mat 7:28  І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. 
Mat 7:29  Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні. 
Mat 25:1  Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. 
Mat 25:2  П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. 
Mat 25:3  Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. 
Mat 25:4  А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. 
Mat 25:5  А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. 
Mat 25:6  А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! 
Mat 25:7  Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. 
Mat 25:8  Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. 
Mat 25:9  Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. 
Mat 25:10  І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. 
Mat 25:11  А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! 
Mat 25:12  Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! 
Mat 25:13  Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! 
Mat 25:14  Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. 
Mat 25:15  І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. 
Mat 25:16  А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. 
Mat 25:17  Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. 
Mat 25:18  А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. 
Mat 25:19  По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. 
Mat 25:20  І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. 
Mat 25:21  Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! 
Mat 25:22  Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. 
Mat 25:23  казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! 
Mat 25:24  Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. 
Mat 25:25  І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє... 
Mat 25:26  І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? 
Mat 25:27  Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. 
Mat 25:28  Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. 
Mat 25:29  Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 
Mat 25:30  А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів! 
Mat 25:31  Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. 
Mat 25:32  І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. 
Mat 25:33  І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. 
Mat 25:34  Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. 
Mat 25:35  Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. 
Mat 25:36  Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. 
Mat 25:37  Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? 
Mat 25:38  Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? 
Mat 25:39  Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? 
Mat 25:40  Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. 
Mat 25:41  Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. 
Mat 25:42  Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, 
Mat 25:43  мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. 
Mat 25:44  Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? 
Mat 25:45  Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! 
Mat 25:46  І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя. 
Mar 4:1  І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря. 
Mar 4:2  І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: 
Mar 4:3  Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. 
Mar 4:4  І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. 
Mar 4:5  Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; 
Mar 4:6  а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. 
Mar 4:7  А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. 
Mar 4:8  Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. 
Mar 4:9  І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 
Mar 4:10  І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. 
Mar 4:11  І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, 
Mar 4:12  щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм! 
Mar 4:13  І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! 
Mar 4:14  Сіяч сіє слово. 
Mar 4:15  А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. 
Mar 4:16  Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, 
Mar 4:17  та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. 
Mar 4:18  А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, 
Mar 4:19  але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. 
Mar 4:20  А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз. 
Mar 4:21  І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? 
Mar 4:22  Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. 
Mar 4:23  Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 
Mar 4:24  І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. 
Mar 4:25  Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 
Mar 4:26  І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, 
Mar 4:27  і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. 
Mar 4:28  Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. 
Mar 4:29  А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. 
Mar 4:30  І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? 
Mar 4:31  Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. 
Mar 4:32  Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. 
Mar 4:33  І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. 
Mar 4:34  І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. 
Mar 4:35  І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. 
Mar 4:36  І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. 
Mar 4:37  І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! 
Mar 4:38  А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... 
Mar 4:39  Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... 
Mar 4:40  І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? 
Mar 4:41  А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому? 
Mar 10:6  Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. 
Mar 10:7  Покине тому чоловік свого батька та матір, 
Mar 10:8  і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. 
Mar 10:9  Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! 
Luk 12:1  Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство! 
Luk 12:2  Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться. 
Luk 12:3  Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде. 
Luk 12:4  Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! 
Luk 12:5  Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! 
Luk 12:6  Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. 
Luk 12:7  Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! 
Luk 12:8  Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими. 
Luk 12:9  Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими. 
Luk 12:10  І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься. 
Luk 12:11  А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити, 
Luk 12:12  Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати! 
Luk 12:13  І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною. 
Luk 12:14  А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника? 
Luk 12:15  І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. 
Luk 12:16  І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. 
Luk 12:17  І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? 
Luk 12:18  І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. 
Luk 12:19  І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! 
Luk 12:20  Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... 
Luk 12:21  Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. 
Luk 12:22  І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. 
Luk 12:23  Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. 
Luk 12:24  Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! 
Luk 12:25  Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? 
Luk 12:26  Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? 
Luk 12:27  Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! 
Luk 12:28  І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! 
Luk 12:29  І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. 
Luk 12:30  Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. 
Luk 12:31  Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! 
Luk 12:32  Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство. 
Luk 12:33  Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить. 
Luk 12:34  Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! 
Luk 12:35  Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! 
Luk 12:36  І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. 
Luk 12:37  Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати. 
Luk 12:38  І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони! 
Luk 12:39  Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати. 
Luk 12:40  Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! 
Luk 12:41  Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх? 
Luk 12:42  А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? 
Luk 12:43  Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! 
Luk 12:44  Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. 
Luk 12:45  А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, 
Luk 12:46  то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! 
Luk 12:47  А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. 
Luk 12:48  Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть. 
Luk 12:49  Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав! 
Luk 12:50  Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться! 
Luk 12:51  Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! 
Luk 12:52  Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. 
Luk 12:53  Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!... 
Luk 12:54  Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває. 
Luk 12:55  А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває. 
Luk 12:56  Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього? 
Luk 12:57  Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе? 
Luk 12:58  Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. 
Luk 12:59  Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга! 
Luk 21:1  І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. 
Luk 21:2  Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула. 
Luk 21:3  І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! 
Luk 21:4  Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала... 
Luk 21:5  Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік: 
Luk 21:6  Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується... 
Luk 21:7  І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це? 
Luk 21:8  Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть! 
Luk 21:9  І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще. 
Luk 21:10  Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство. 
Luk 21:11  І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі. 
Luk 21:12  Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє. 
Luk 21:13  Але це стане вам на свідоцтво. 
Luk 21:14  Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати, 
Luk 21:15  бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. 
Luk 21:16  І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. 
Luk 21:17  І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. 
Luk 21:18  Але й волосина вам із голови не загине! 
Luk 21:19  Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете. 
Luk 21:20  А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. 
Luk 21:21  Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього! 
Luk 21:22  Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. 
Luk 21:23  Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! 
Luk 21:24  І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган... 
Luk 21:25  І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, 
Luk 21:26  коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. 
Luk 21:27  І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! 
Luk 21:28  Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! 
Luk 21:29  І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева: 
Luk 21:30  як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. 
Luk 21:31  Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! 
Luk 21:32  Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. 
Luk 21:33  Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої! 
Luk 21:34  Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, 
Luk 21:35  немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. 
Luk 21:36  Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським! 
Luk 21:37  За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна. 
Luk 21:38  А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його. 
Joh 1:1  Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. 
Joh 1:2  Воно в Бога було споконвіку. 
Joh 1:3  Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. 
Joh 1:4  І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. 
Joh 1:5  А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. 
Joh 1:6  Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. 
Joh 1:7  Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. 
Joh 1:8  Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. 
Joh 1:9  Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. 
Joh 1:10  Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. 
Joh 1:11  До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. 
Joh 1:12  А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, 
Joh 1:13  що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. 
Joh 1:14  І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. 
Joh 1:15  Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я. 
Joh 1:16  А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать. 
Joh 1:17  Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа. 
Joh 1:18  Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був. 
Joh 1:19  А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий? 
Joh 1:20  І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос. 
Joh 1:21  І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні! 
Joh 1:22  Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого? 
Joh 1:23  Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів. 
Joh 1:24  Посланці ж із фарисеїв були. 
Joh 1:25  І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк? 
Joh 1:26  Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. 
Joh 1:27  Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний. 
Joh 1:28  Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван. 
Joh 1:29  Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! 
Joh 1:30  Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. 
Joh 1:31  І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився. 
Joh 1:32  І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. 
Joh 1:33  І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. 
Joh 1:34  І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син! 
Joh 1:35  Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його. 
Joh 1:36  І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий! 
Joh 1:37  І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. 
Joh 1:38  А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш? 
Joh 1:39  Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої. 
Joh 1:40  А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. 
Joh 1:41  Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос. 
Joh 1:42  І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля. 
Joh 1:43  Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною! 
Joh 1:44  А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра. 
Joh 1:45  Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. 
Joh 1:46  І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач. 
Joh 1:47  Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу! 
Joh 1:48  Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти. 
Joh 1:49  Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів! 
Joh 1:50  Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш! 
Joh 1:51  І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються. 
Joh 3:1  Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський. 
Joh 3:2  Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. 
Joh 3:3  Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. 
Joh 3:4  Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись? 
Joh 3:5  Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 
Joh 3:6  Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. 
Joh 3:7  Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. 
Joh 3:8  Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений. 
Joh 3:9  Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може? 
Joh 3:10  Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш? 
Joh 3:11  Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. 
Joh 3:12  Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? 
Joh 3:13  І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. 
Joh 3:14  І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, 
Joh 3:15  щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. 
Joh 3:16  Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. 
Joh 3:17  Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. 
Joh 3:18  Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. 
Joh 3:19  Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! 
Joh 3:20  Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. 
Joh 3:21  А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони. 
Joh 3:22  По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. 
Joh 3:23  А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились, 
Joh 3:24  бо Іван до в'язниці не був ще посаджений. 
Joh 3:25  І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення. 
Joh 3:26  І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть. 
Joh 3:27  Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. 
Joh 3:28  Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним. 
Joh 3:29  Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! 
Joh 3:30  Він має рости, я ж маліти. 
Joh 3:31  Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма, 
Joh 3:32  і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. 
Joh 3:33  Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. 
Joh 3:34  Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. 
Joh 3:35  Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. 
Joh 3:36  Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває. 
Joh 4:1  Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, 
Joh 4:2  хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, 
Joh 4:3  Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. 
Joh 4:4  І потрібно було Самарію Йому переходити. 
Joh 4:5  Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. 
Joh 4:6  Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. 
Joh 4:7  Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! 
Joh 4:8  Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. 
Joh 4:9  Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. 
Joh 4:10  Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. 
Joh 4:11  Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? 
Joh 4:12  Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? 
Joh 4:13  Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. 
Joh 4:14  А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. 
Joh 4:15  Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. 
Joh 4:16  Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. 
Joh 4:17  Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. 
Joh 4:18  Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. 
Joh 4:19  Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. 
Joh 4:20  Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. 
Joh 4:21  Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. 
Joh 4:22  Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. 
Joh 4:23  Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. 
Joh 4:24  Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. 
Joh 4:25  Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. 
Joh 4:26  Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... 
Joh 4:27  І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? 
Joh 4:28  Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: 
Joh 4:29  Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? 
Joh 4:30  І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. 
Joh 4:31  Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! 
Joh 4:32  А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. 
Joh 4:33  Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? 
Joh 4:34  Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. 
Joh 4:35  Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! 
Joh 4:36  А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. 
Joh 4:37  Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. 
Joh 4:38  Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. 
Joh 4:39  З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! 
Joh 4:40  А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. 
Joh 4:41  Значно ж більш вони ввірували через слово Його. 
Joh 4:42  А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! 
Joh 4:43  Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. 
Joh 4:44  Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. 
Joh 4:45  А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. 
Joh 4:46  Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. 
Joh 4:47  Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. 
Joh 4:48  Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! 
Joh 4:49  Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! 
Joh 4:50  Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. 
Joh 4:51  А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. 
Joh 4:52  А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. 
Joh 4:53  Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. 
Joh 4:54  Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. 
Joh 6:1  Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря. 
Joh 6:2  А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. 
Joh 6:3  Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. 
Joh 6:4  Наближалася ж Пасха, свято юдейське. 
Joh 6:5  А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились? 
Joh 6:6  Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. 
Joh 6:7  Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав. 
Joh 6:8  Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: 
Joh 6:9  Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку! 
Joh 6:10  А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. 
Joh 6:11  А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони. 
Joh 6:12  І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло. 
Joh 6:13  І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів. 
Joh 6:14  А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ! 
Joh 6:15  Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один. 
Joh 6:16  А як вечір настав, то зійшли Його учні над море. 
Joh 6:17  І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив. 
Joh 6:18  Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море. 
Joh 6:19  Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув... 
Joh 6:20  Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь! 
Joh 6:21  І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли. 
Joh 6:22  А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні. 
Joh 6:23  А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. 
Joh 6:24  Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. 
Joh 6:25  І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? 
Joh 6:26  Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. 
Joh 6:27  Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. 
Joh 6:28  Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? 
Joh 6:29  Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. 
Joh 6:30  А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? 
Joh 6:31  Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. 
Joh 6:32  А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. 
Joh 6:33  Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. 
Joh 6:34  А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! 
Joh 6:35  Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. 
Joh 6:36  Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте. 
Joh 6:37  Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. 
Joh 6:38  Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. 
Joh 6:39  Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. 
Joh 6:40  Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 
Joh 6:41  Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов. 
Joh 6:42  І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов? 
Joh 6:43  А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою! 
Joh 6:44  Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня. 
Joh 6:45  У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. 
Joh 6:46  Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. 
Joh 6:47  Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має. 
Joh 6:48  Я хліб життя! 
Joh 6:49  Отці ваші в пустині їли манну, і померли. 
Joh 6:50  То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає. 
Joh 6:51  Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. 
Joh 6:52  Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? 
Joh 6:53  І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. 
Joh 6:54  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. 
Joh 6:55  Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. 
Joh 6:56  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. 
Joh 6:57  Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. 
Joh 6:58  То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік! 
Joh 6:59  Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі. 
Joh 6:60  А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її? 
Joh 6:61  А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує? 
Joh 6:62  А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? 
Joh 6:63  То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. 
Joh 6:64  Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його. 
Joh 6:65  І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те. 
Joh 6:66  Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. 
Joh 6:67  І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? 
Joh 6:68  Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. 
Joh 6:69  Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого! 
Joh 6:70  Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол... 
Joh 6:71  Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох. 
Joh 9:1  А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. 
Joh 9:2  І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився? 
Joh 9:3  Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому. 
Joh 9:4  Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати. 
Joh 9:5  Доки Я в світі, Я Світло для світу. 
Joh 9:6  Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, 
Joh 9:7  і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим... 
Joh 9:8  А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив? 
Joh 9:9  Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я! 
Joh 9:10  І питали його: Як же очі відкрились тобі? 
Joh 9:11  А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити. 
Joh 9:12  І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю. 
Joh 9:13  Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий. 
Joh 9:14  А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі. 
Joh 9:15  І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу. 
Joh 9:16  Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була. 
Joh 9:17  Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк! 
Joh 9:18  Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого. 
Joh 9:19  І запитали їх, кажучи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить? 
Joh 9:20  А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим. 
Joh 9:21  Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе... 
Joh 9:22  Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги. 
Joh 9:23  Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте. 
Joh 9:24  І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік. 
Joh 9:25  Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!... 
Joh 9:26  І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі? 
Joh 9:27  Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати? 
Joh 9:28  А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві. 
Joh 9:29  Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо. 
Joh 9:30  Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив! 
Joh 9:31  Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він. 
Joh 9:32  Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження. 
Joh 9:33  Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити. 
Joh 9:34  Вони відповіли та й сказали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали. 
Joh 9:35  Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого? 
Joh 9:36  Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього? 
Joh 9:37  Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!... 
Joh 9:38  А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому. 
Joh 9:39  І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі. 
Joh 9:40  І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі? 
Joh 9:41  Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас! 
Joh 10:1  Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. 
Joh 10:2  А хто входить дверима, той вівцям пастух. 
Joh 10:3  Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. 
Joh 10:4  А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. 
Joh 10:5  За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. 
Joh 10:6  Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив. 
Joh 10:7  І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям. 
Joh 10:8  Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. 
Joh 10:9  Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде. 
Joh 10:10  Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. 
Joh 10:11  Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. 
Joh 10:12  А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. 
Joh 10:13  А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. 
Joh 10:14  Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. 
Joh 10:15  Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. 
Joh 10:16  Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! 
Joh 10:17  Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. 
Joh 10:18  Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця. 
Joh 10:19  З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася. 
Joh 10:20  І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його? 
Joh 10:21  Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?... 
Joh 10:22  Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. 
Joh 10:23  А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку. 
Joh 10:24  Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам! 
Joh 10:25  Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене. 
Joh 10:26  Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви. 
Joh 10:27  Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. 
Joh 10:28  І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. 
Joh 10:29  Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. 
Joh 10:30  Я й Отець Ми одне! 
Joh 10:31  Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. 
Joh 10:32  Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати? 
Joh 10:33  Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш... 
Joh 10:34  Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги? 
Joh 10:35  Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути, 
Joh 10:36  то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий? 
Joh 10:37  Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. 
Joh 10:38  А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці! 
Joh 10:39  Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він. 
Joh 10:40  І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував. 
Joh 10:41  І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було. 
Joh 10:42  І багато-хто ввірували в Нього там. 
Joh 12:1  Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. 
Joh 12:2  І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. 
Joh 12:3  А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! 
Joh 12:4  І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: 
Joh 12:5  Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? 
Joh 12:6  А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. 
Joh 12:7  І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... 
Joh 12:8  Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! 
Joh 12:9  А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. 
Joh 12:10  А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, 
Joh 12:11  бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. 
Joh 12:12  А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, 
Joh 12:13  то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! 
Joh 12:14  Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 
Joh 12:15  Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! 
Joh 12:16  А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. 
Joh 12:17  Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. 
Joh 12:18  Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. 
Joh 12:19  Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! 
Joh 12:20  А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. 
Joh 12:21  І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. 
Joh 12:22  Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. 
Joh 12:23  Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 
Joh 12:24  Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 
Joh 12:25  Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 
Joh 12:26  Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. 
Joh 12:27  Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... 
Joh 12:28  Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! 
Joh 12:29  А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! 
Joh 12:30  Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 
Joh 12:31  Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 
Joh 12:32  І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. 
Joh 12:33  А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. 
Joh 12:34  А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? 
Joh 12:35  І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... 
Joh 12:36  Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. 
Joh 12:37  І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 
Joh 12:38  щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? 
Joh 12:39  Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 
Joh 12:40  Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! 
Joh 12:41  Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. 
Joh 12:42  Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. 
Joh 12:43  Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. 
Joh 12:44  А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. 
Joh 12:45  А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 
Joh 12:46  Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. 
Joh 12:47  Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. 
Joh 12:48  Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! 
Joh 12:49  Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. 
Joh 12:50  І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. 
Joh 14:1  Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! 
Joh 14:2  Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 
Joh 14:3  А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. 
Joh 14:4  А куди Я йду дорогу ви знаєте. 
Joh 14:5  Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? 
Joh 14:6  Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. 
Joh 14:7  Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. 
Joh 14:8  Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! 
Joh 14:9  Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 
Joh 14:10  Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. 
Joh 14:11  Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі. 
Joh 14:12  Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця. 
Joh 14:13  І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. 
Joh 14:14  Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню. 
Joh 14:15  Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте! 
Joh 14:16  І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, 
Joh 14:17  Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він. 
Joh 14:18  Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас! 
Joh 14:19  Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете! 
Joh 14:20  Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. 
Joh 14:21  Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам. 
Joh 14:22  Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові? 
Joh 14:23  Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. 
Joh 14:24  Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене. 
Joh 14:25  Говорив це Я вам, бувши з вами. 
Joh 14:26  Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. 
Joh 14:27  Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається! 
Joh 14:28  Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець. 
Joh 14:29  І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться. 
Joh 14:30  Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має, 
Joh 14:31  та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля! 
Joh 15:1  Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. 
Joh 15:2  Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила. 
Joh 15:3  Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. 
Joh 15:4  Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. 
Joh 15:5  Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. 
Joh 15:6  Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. 
Joh 15:7  Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! 
Joh 15:8  Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. 
Joh 15:9  Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! 
Joh 15:10  Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. 
Joh 15:11  Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! 
Joh 15:12  Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! 
Joh 15:13  Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. 
Joh 15:14  Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. 
Joh 15:15  Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця. 
Joh 15:16  Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє. 
Joh 15:17  Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви! 
Joh 15:18  Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. 
Joh 15:19  Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. 
Joh 15:20  Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. 
Joh 15:21  Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене. 
Joh 15:22  Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх. 
Joh 15:23  Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить. 
Joh 15:24  Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця. 
Joh 15:25  Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи! 
Joh 15:26  А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. 
Joh 15:27  Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною. 
Joh 16:1  Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились. 
Joh 16:2  Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові! 
Joh 16:3  А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. 
Joh 16:4  Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був. 
Joh 16:5  Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш? 
Joh 16:6  Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком. 
Joh 16:7  Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. 
Joh 16:8  А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: 
Joh 16:9  тож про гріх, що не вірують у Мене; 
Joh 16:10  а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; 
Joh 16:11  а про суд, що засуджений князь цього світу. 
Joh 16:12  Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. 
Joh 16:13  А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. 
Joh 16:14  Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. 
Joh 16:15  Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить. 
Joh 16:16  Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця. 
Joh 16:17  А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?... 
Joh 16:18  Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо... 
Joh 16:19  Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите? 
Joh 16:20  Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! 
Joh 16:21  Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ... 
Joh 16:22  Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме! 
Joh 16:23  Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. 
Joh 16:24  Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість. 
Joh 16:25  Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам. 
Joh 16:26  Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас, 
Joh 16:27  бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога. 
Joh 16:28  Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця. 
Joh 16:29  Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш. 
Joh 16:30  Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога! 
Joh 16:31  Ісус їм відповів: Тепер віруєте? 
Joh 16:32  Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете... Та не Сам Я, бо зо Мною Отець! 
Joh 16:33  Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг! 
Joh 21:1  Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з'явився отак. 
Joh 21:2  Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. 
Joh 21:3  Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили. 
Joh 21:4  А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус. 
Joh 21:5  Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали. 
Joh 21:6  А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби... 
Joh 21:7  Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море... 
Joh 21:8  Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою. 
Joh 21:9  А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб. 
Joh 21:10  Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили! 
Joh 21:11  Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід. 
Joh 21:12  Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то... 
Joh 21:13  Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу. 
Joh 21:14  Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес. 
Joh 21:15  Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! 
Joh 21:16  І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! 
Joh 21:17  Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої! 
Joh 21:18  Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш... 
Joh 21:19  А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною! 
Joh 21:20  Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе? 
Joh 21:21  Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що? 
Joh 21:22  Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною! 
Joh 21:23  І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? 
Joh 21:24  Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його! 
Joh 21:25  Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь. 
Act 1:1  Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав, 
Act 1:2  аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся. 
Act 1:3  А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав. 
Act 1:4  А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. 
Act 1:5  Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! 
Act 1:6  А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві? 
Act 1:7  А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. 
Act 1:8  Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. 
Act 1:9  І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей... 
Act 1:10  А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, 
Act 1:11  та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо! 
Act 1:12  Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. 
Act 1:13  А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 
Act 1:14  Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його. 
Act 1:15  Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив: 
Act 1:16  Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив, 
Act 1:17  бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв. 
Act 1:18  І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось... 
Act 1:19  І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови. 
Act 1:20  Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший. 
Act 1:21  Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, 
Act 1:22  зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення. 
Act 1:23  І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія. 
Act 1:24  А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав, 
Act 1:25  щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце. 
Act 1:26  І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів. 
Rom 5:1  Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 
Rom 5:2  через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. 
Rom 5:3  І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, 
Rom 5:4  а терпеливість досвід, а досвід надію, 
Rom 5:5  а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. 
Rom 5:6  Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. 
Rom 5:7  Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. 
Rom 5:8  А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. 
Rom 5:9  Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. 
Rom 5:10  Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. 
Rom 5:11  І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. 
Rom 5:12  Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. 
Rom 5:13  Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. 
Rom 5:14  Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. 
Rom 5:15  Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. 
Rom 5:16  І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів. 
Rom 5:17  Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа. 
Rom 5:18  Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. 
Rom 5:19  Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. 
Rom 5:20  Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, 
Rom 5:21  щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим. 
Rom 7:1  Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? 
Rom 7:2  Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 
Rom 7:3  Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. 
Rom 7:4  Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 
Rom 7:5  Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти. 
Rom 7:6  А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви. 
Rom 7:7  Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. 
Rom 7:8  Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. 
Rom 7:9  А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, 
Rom 7:10  а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, 
Rom 7:11  бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. 
Rom 7:12  Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. 
Rom 7:13  Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь. 
Rom 7:14  Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. 
Rom 7:15  Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. 
Rom 7:16  А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, 
Rom 7:17  а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. 
Rom 7:18  Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. 
Rom 7:19  Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. 
Rom 7:20  Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. 
Rom 7:21  Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. 
Rom 7:22  Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, 
Rom 7:23  та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. 
Rom 7:24  Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? 
Rom 7:25  Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному... 
Rom 8:1  Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, 
Rom 8:2  бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти. 
Rom 8:3  Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, 
Rom 8:4  щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. 
Rom 8:5  Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. 
Rom 8:6  Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, 
Rom 8:7  думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. 
Rom 8:8  І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. 
Rom 8:9  А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. 
Rom 8:10  А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. 
Rom 8:11  А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. 
Rom 8:12  Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; 
Rom 8:13  бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. 
Rom 8:14  Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; 
Rom 8:15  бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! 
Rom 8:16  Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. 
Rom 8:17  А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. 
Rom 8:18  Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. 
Rom 8:19  Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, 
Rom 8:20  бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, 
Rom 8:21  що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. 
Rom 8:22  Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. 
Rom 8:23  Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. 
Rom 8:24  Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся? 
Rom 8:25  А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. 
Rom 8:26  Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. 
Rom 8:27  А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. 
Rom 8:28  І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. 
Rom 8:29  Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. 
Rom 8:30  А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив. 
Rom 8:31  Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? 
Rom 8:32  Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? 
Rom 8:33  Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. 
Rom 8:34  Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас. 
Rom 8:35  Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 
Rom 8:36  Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. 
Rom 8:37  Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. 
Rom 8:38  Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 
Rom 8:39  ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! 
Rom 9:1  Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, 
Rom 9:2  що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! 
Rom 9:3  Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; 
Rom 9:4  вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, 
Rom 9:5  що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. 
Rom 9:6  Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, 
Rom 9:7  і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. 
Rom 9:8  Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. 
Rom 9:9  А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. 
Rom 9:10  І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, 
Rom 9:11  бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні 
Rom 9:12  не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, 
Rom 9:13  як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. 
Rom 9:14  Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! 
Rom 9:15  Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. 
Rom 9:16  Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. 
Rom 9:17  Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. 
Rom 9:18  Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. 
Rom 9:19  А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? 
Rom 9:20  Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? 
Rom 9:21  Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? 
Rom 9:22  Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, 
Rom 9:23  і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, 
Rom 9:24  на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. 
Rom 9:25  Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, 
Rom 9:26  і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! 
Rom 9:27  А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, 
Rom 9:28  бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! 
Rom 9:29  І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! 
Rom 9:30  Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, 
Rom 9:31  а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. 
Rom 9:32  Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, 
Rom 9:33  як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться! 
Rom 10:1  Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. 
Rom 10:2  Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. 
Rom 10:3  Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. 
Rom 10:4  Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. 
Rom 10:5  Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. 
Rom 10:6  А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, 
Rom 10:7  або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. 
Rom 10:8  Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. 
Rom 10:9  Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, 
Rom 10:10  бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. 
Rom 10:11  Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. 
Rom 10:12  Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. 
Rom 10:13  Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. 
Rom 10:14  Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? 
Rom 10:15  І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. 
Rom 10:16  Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? 
Rom 10:17  Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове. 
Rom 10:18  Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу! 
Rom 10:19  Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом. 
Rom 10:20  А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене! 
Rom 10:21  А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних! 
1Co 13:1  Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! 
1Co 13:2  І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! 
1Co 13:3  І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! 
1Co 13:4  Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, 
1Co 13:5  не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, 
1Co 13:6  не радіє з неправди, але тішиться правдою, 
1Co 13:7  усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! 
1Co 13:8  Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. 
1Co 13:9  Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; 
1Co 13:10  коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. 
1Co 13:11  Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. 
1Co 13:12  Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. 
1Co 13:13  А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов! 
1Co 14:1  Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати. 
1Co 14:2  Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. 
1Co 14:3  А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. 
1Co 14:4  Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. 
1Co 14:5  Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква. 
1Co 14:6  А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? 
1Co 14:7  Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає? 
1Co 14:8  Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? 
1Co 14:9  Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! 
1Co 14:10  Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! 
1Co 14:11  І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені. 
1Co 14:12  Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви! 
1Co 14:13  Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. 
1Co 14:14  Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду! 
1Co 14:15  Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. 
1Co 14:16  Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш. 
1Co 14:17  Ти дякуєш добре, але не будується інший. 
1Co 14:18  Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас. 
1Co 14:19  Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! 
1Co 14:20  Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте! 
1Co 14:21  У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь. 
1Co 14:22  Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих. 
1Co 14:23  А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? 
1Co 14:24  Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, 
1Co 14:25  і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами! 
1Co 14:26  То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування! 
1Co 14:27  Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає! 
1Co 14:28  А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! 
1Co 14:29  А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають. 
1Co 14:30  Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне! 
1Co 14:31  Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! 
1Co 14:32  І коряться духи пророчі пророкам, 
1Co 14:33  бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих, 
1Co 14:34  нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. 
1Co 14:35  Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! 
1Co 14:36  Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? 
1Co 14:37  Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь! 
1Co 14:38  Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! 
1Co 14:39  Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! 
1Co 14:40  Але все нехай буде добропристойно і статечно! 
2Co 13:1  Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків. 
2Co 13:2  Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую, 
2Co 13:3  через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас. 
2Co 13:4  Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас. 
2Co 13:5  Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути. 
2Co 13:6  Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути. 
2Co 13:7  І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні. 
2Co 13:8  Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду. 
2Co 13:9  Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви! 
2Co 13:10  Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування. 
2Co 13:11  А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами! 
2Co 13:12  Вітайте один одного святим поцілунком! 
2Co 13:13  (13-12) Усі святі вас вітають! 
2Co 13:14  (13-13) Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. 
Gal 6:1  Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! 
Gal 6:2  Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового. 
Gal 6:3  Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює. 
Gal 6:4  Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! 
Gal 6:5  Бо кожен нестиме свій власний тягар! 
Gal 6:6  А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. 
Gal 6:7  Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! 
Gal 6:8  Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 
Gal 6:9  А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. 
Gal 6:10  Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним! 
Gal 6:11  Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою! 
Gal 6:12  Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового. 
Gal 6:13  Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом. 
Gal 6:14  А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу. 
Gal 6:15  Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове. 
Gal 6:16  А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого! 
Gal 6:17  Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!... 
Gal 6:18  Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь. 
Eph 1:1  Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі, і вірним у Христі Ісусі, 
Eph 1:2  нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! 
Eph 1:3  Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, 
Eph 1:4  так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, 
Eph 1:5  призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, 
Eph 1:6  на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім, 
Eph 1:7  що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, 
Eph 1:8  яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності, 
Eph 1:9  об'явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, 
Eph 1:10  для урядження виповнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, що на небі, і що на землі. 
Eph 1:11  У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї, 
Eph 1:12  щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа. 
Eph 1:13  У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, 
Eph 1:14  Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави! 
Eph 1:15  Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, 
Eph 1:16  не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую, 
Eph 1:17  щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, 
Eph 1:18  просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, 
Eph 1:19  і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, 
Eph 1:20  яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, 
Eph 1:21  вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. 
Eph 1:22  І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, 
Eph 1:23  а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє! 
Eph 2:1  І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, 
Eph 2:2  в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, 
Eph 2:3  між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, 
Eph 2:4  Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, 
Eph 2:5  і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, 
Eph 2:6  і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, 
Eph 2:7  щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. 
Eph 2:8  Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 
Eph 2:9  не від діл, щоб ніхто не хвалився. 
Eph 2:10  Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували. 
Eph 2:11  Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, 
Eph 2:12  що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. 
Eph 2:13  А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. 
Eph 2:14  Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, 
Eph 2:15  Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, 
Eph 2:16  і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. 
Eph 2:17  І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, 
Eph 2:18  бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. 
Eph 2:19  Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, 
Eph 2:20  збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, 
Eph 2:21  що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, 
Eph 2:22  що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу. 
Eph 3:1  Через це я, Павло, є в'язень Ісуса Христа за вас, поган, 
Eph 3:2  якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана. 
Eph 3:3  Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, 
Eph 3:4  з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової. 
Eph 3:5  А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам, 
Eph 3:6  що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію, 
Eph 3:7  якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його. 
Eph 3:8  Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, 
Eph 3:9  та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, 
Eph 3:10  щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, 
Eph 3:11  за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, 
Eph 3:12  в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього. 
Eph 3:13  Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава. 
Eph 3:14  Для того схиляю коліна свої перед Отцем, 
Eph 3:15  що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, 
Eph 3:16  щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, 
Eph 3:17  щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, 
Eph 3:18  змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, 
Eph 3:19  і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. 
Eph 3:20  А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, 
Eph 3:21  Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. 
Eph 4:1  Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, 
Eph 4:2  зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, 
Eph 4:3  пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. 
Eph 4:4  Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. 
Eph 4:5  Один Господь, одна віра, одне хрищення, 
Eph 4:6  один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. 
Eph 4:7  А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. 
Eph 4:8  Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! 
Eph 4:9  А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? 
Eph 4:10  Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. 
Eph 4:11  І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, 
Eph 4:12  щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, 
Eph 4:13  аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, 
Eph 4:14  щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, 
Eph 4:15  щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. 
Eph 4:16  А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю. 
Eph 4:17  Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, 
Eph 4:18  вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, 
Eph 4:19  вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. 
Eph 4:20  Але ви не так пізнали Христа, 
Eph 4:21  якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, 
Eph 4:22  щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, 
Eph 4:23  та відновлятися духом вашого розуму, 
Eph 4:24  і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. 
Eph 4:25  Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. 
Eph 4:26  Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, 
Eph 4:27  і місця дияволові не давайте! 
Eph 4:28  Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. 
Eph 4:29  Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. 
Eph 4:30  І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. 
Eph 4:31  Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. 
Eph 4:32  А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! 
Eph 5:1  Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, 
Eph 5:2  і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі. 
Eph 5:3  А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, 
Eph 5:4  і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. 
Eph 5:5  Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві! 
Eph 5:6  Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, 
Eph 5:7  тож не будьте їм спільниками! 
Eph 5:8  Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла, 
Eph 5:9  бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді. 
Eph 5:10  Допевняйтеся, що приємне для Господа, 
Eph 5:11  і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. 
Eph 5:12  Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! 
Eph 5:13  Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. 
Eph 5:14  Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе! 
Eph 5:15  Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, 
Eph 5:16  використовуючи час, дні бо лукаві! 
Eph 5:17  Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня. 
Eph 5:18  І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, 
Eph 5:19  розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, 
Eph 5:20  дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, 
Eph 5:21  корячися один одному у Христовім страху. 
Eph 5:22  Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, 
Eph 5:23  бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! 
Eph 5:24  І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. 
Eph 5:25  Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, 
Eph 5:26  щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, 
Eph 5:27  щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! 
Eph 5:28  Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. 
Eph 5:29  Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, 
Eph 5:30  бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! 
Eph 5:31  Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. 
Eph 5:32  Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! 
Eph 5:33  Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!
Phi 2:1  Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, 
Phi 2:2  то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 
Phi 2:3  Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. 
Phi 2:4  Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 
Phi 2:5  Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 
Phi 2:6  Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 
Phi 2:7  але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 
Phi 2:8  Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... 
Phi 2:9  Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, 
Phi 2:10  щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, 
Phi 2:11  і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! 
Phi 2:12  Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. 
Phi 2:13  Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. 
Phi 2:14  Робіть усе без нарікання та сумніву, 
Phi 2:15  щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, 
Phi 2:16  додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. 
Phi 2:17  Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. 
Phi 2:18  Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! 
Phi 2:19  Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. 
Phi 2:20  Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. 
Phi 2:21  Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. 
Phi 2:22  Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. 
Phi 2:23  Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. 
Phi 2:24  Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. 
Phi 2:25  Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, 
Phi 2:26  бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. 
Phi 2:27  Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. 
Phi 2:28  Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. 
Phi 2:29  Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, 
Phi 2:30  бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене. 
Phi 3:1  Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне. 
Phi 3:2  Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання! 
Phi 3:3  Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло, 
Phi 3:4  хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, 
Phi 3:5  обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. 
Phi 3:6  Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі. 
Phi 3:7  Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. 
Phi 3:8  Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, 
Phi 3:9  щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, 
Phi 3:10  щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, 
Phi 3:11  аби досягнути якось воскресення з мертвих. 
Phi 3:12  Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. 
Phi 3:13  Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, 
Phi 3:14  я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. 
Phi 3:15  Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. 
Phi 3:16  Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі. 
Phi 3:17  Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас. 
Phi 3:18  Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. 
Phi 3:19  Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! 
Phi 3:20  Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, 
Phi 3:21  Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі. 
Phi 4:1  Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені! 
Phi 4:2  Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі. 
Phi 4:3  Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя. 
Phi 4:4  Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! 
Phi 4:5  Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! 
Phi 4:6  Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. 
Phi 4:7  І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. 
Phi 4:8  Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це! 
Phi 4:9  Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами! 
Phi 4:10  Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали. 
Phi 4:11  Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. 
Phi 4:12  Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. 
Phi 4:13  Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі. 
Phi 4:14  Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі. 
Phi 4:15  І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, 
Phi 4:16  що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня. 
Phi 4:17  Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу. 
Phi 4:18  Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну. 
Phi 4:19  А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі. 
Phi 4:20  А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь. 
Phi 4:21  Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною. 
Phi 4:22  Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому. 
Phi 4:23  Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. 
Col 3:1  Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. 
Col 3:2  Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. 
Col 3:3  Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. 
Col 3:4  Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви. 
Col 3:5  Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, 
Col 3:6  бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. 
Col 3:7  І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. 
Col 3:8  Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. 
Col 3:9  Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, 
Col 3:10  та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, 
Col 3:11  де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос! 
Col 3:12  Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. 
Col 3:13  Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! 
Col 3:14  А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! 
Col 3:15  І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте! 
Col 3:16  Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! 
Col 3:17  І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві. 
Col 3:18  Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! 
Col 3:19  Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них! 
Col 3:20  Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне! 
Col 3:21  Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони! 
Col 3:22  Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! 
Col 3:23  І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! 
Col 3:24  Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові. 
Col 3:25  А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу! 
1Th 2:1  Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був. 
1Th 2:2  Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою. 
1Th 2:3  Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства, 
1Th 2:4  але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця. 
1Th 2:5  Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому! 
1Th 2:6  Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. 
1Th 2:7  Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. 
1Th 2:8  Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам. 
1Th 2:9  Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію. 
1Th 2:10  Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! 
1Th 2:11  Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних, 
1Th 2:12  просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу. 
1Th 2:13  Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих. 
1Th 2:14  Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв, 
1Th 2:15  що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям. 
1Th 2:16  Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці! 
1Th 2:17  А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице. 
1Th 2:18  Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам. 
1Th 2:19  Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході? 
1Th 2:20  Бо ви наша слава та радість! 
1Th 5:1  А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, 
1Th 5:2  бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. 
1Th 5:3  Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! 
1Th 5:4  А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. 
1Th 5:5  Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. 
1Th 5:6  Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! 
1Th 5:7  Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються. 
1Th 5:8  А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння, 
1Th 5:9  бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, 
1Th 5:10  що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили. 
1Th 5:11  Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви! 
1Th 5:12  Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони, 
1Th 5:13  і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир! 
1Th 5:14  Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! 
1Th 5:15  Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх! 
1Th 5:16  Завжди радійте! 
1Th 5:17  Безперестанку моліться! 
1Th 5:18  Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. 
1Th 5:19  Духа не вгашайте! 
1Th 5:20  Не гордуйте пророцтвами! 
1Th 5:21  Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! 
1Th 5:22  Стережіться лихого в усякому вигляді! 
1Th 5:23  А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! 
1Th 5:24  Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! 
1Th 5:25  Браття, моліться за нас! 
1Th 5:26  Привітайте всю браттю святим поцілунком! 
1Th 5:27  Заклинаю вас Господом, цього листа прочитати перед усіма братами! 
1Th 5:28  Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! 
2Th 1:1  Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: 
2Th 1:2  благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! 
2Th 1:3  Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного. 
2Th 1:4  Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви. 
2Th 1:5  А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви! 
2Th 1:6  Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає, 
2Th 1:7  а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї, 
2Th 1:8  в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса. 
2Th 1:9  Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його, 
2Th 1:10  як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами. 
2Th 1:11  За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри, 
2Th 1:12  щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа. 
1Ti 2:1  Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, 
1Ti 2:2  за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. 
1Ti 2:3  Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, 
1Ti 2:4  що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. 
1Ti 2:5  Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, 
1Ti 2:6  що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого, 
1Ti 2:7  на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді. 
1Ti 2:8  Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву. 
1Ti 2:9  Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, 
1Ti 2:10  але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. 
1Ti 2:11  Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. 
1Ti 2:12  А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. 
1Ti 2:13  Адам бо був створений перше, а Єва потому. 
1Ti 2:14  І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. 
1Ti 2:15  Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. 
2Ti 2:1  Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! 
2Ti 2:2  А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити. 
2Ti 2:3  А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса! 
2Ti 2:4  Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає. 
2Ti 2:5  А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається. 
2Ti 2:6  Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду. 
2Ti 2:7  Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому. 
2Ti 2:8  Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, 
2Ti 2:9  за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити! 
2Ti 2:10  Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. 
2Ti 2:11  Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! 
2Ti 2:12  А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас! 
2Ti 2:13  А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе! 
2Ti 2:14  Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну. 
2Ti 2:15  Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. 
2Ti 2:16  Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности, 
2Ti 2:17  а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт, 
2Ti 2:18  що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують. 
2Ti 2:19  Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає! 
2Ti 2:20  А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. 
2Ti 2:21  Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло. 
2Ti 2:22  Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця. 
2Ti 2:23  А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки. 
2Ti 2:24  А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, 
2Ti 2:25  що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, 
2Ti 2:26  щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї. 
Tit 2:1  А ти говори, що відповідає здоровій науці. 
Tit 2:2  Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. 
Tit 2:3  Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра, 
Tit 2:4  щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, 
Tit 2:5  щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово. 
Tit 2:6  Так само благай юнаків, щоб були помірковані. 
Tit 2:7  У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу, 
Tit 2:8  слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас. 
Tit 2:9  Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, 
Tit 2:10  не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога. 
Tit 2:11  Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, 
Tit 2:12  і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, 
Tit 2:13  і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, 
Tit 2:14  що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих. 
Tit 2:15  Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує! 
Phm 1:1  Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому, 
Phm 1:2  і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй: 
Phm 1:3  благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! 
Phm 1:4  Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх. 
Phm 1:5  Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих, 
Phm 1:6  щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа. 
Phm 1:7  Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате. 
Phm 1:8  Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне, 
Phm 1:9  але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса. 
Phm 1:10  Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх. 
Phm 1:11  Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. 
Phm 1:12  Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. 
Phm 1:13  Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію, 
Phm 1:14  та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний. 
Phm 1:15  Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, 
Phm 1:16  і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі. 
Phm 1:17  Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. 
Phm 1:18  Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені. 
Phm 1:19  Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен. 
Phm 1:20  Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі! 
Phm 1:21  Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю. 
Phm 1:22  А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам. 
Phm 1:23  Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі, 
Phm 1:24  Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники. 
Phm 1:25  Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь. 
Heb 1:1  Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, 
Heb 1:2  а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив. 
Heb 1:3  Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті. 
Heb 1:4  Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я. 
Heb 1:5  Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина! 
Heb 1:6  І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі. 
Heb 1:7  А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами. 
Heb 1:8  А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности. 
Heb 1:9  Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх. 
Heb 1:10  І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук. 
Heb 1:11  Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють. 
Heb 1:12  Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться! 
Heb 1:13  Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! 
Heb 1:14  Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати? 
Jam 1:1  Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас! 
Jam 1:2  Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, 
Jam 1:3  знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. 
Jam 1:4  А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. 
Jam 1:5  А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. 
Jam 1:6  Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. 
Jam 1:7  Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. 
Jam 1:8  Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх. 
Jam 1:9  А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, 
Jam 1:10  а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний, 
Jam 1:11  бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! 
Jam 1:12  Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. 
Jam 1:13  Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. 
Jam 1:14  Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. 
Jam 1:15  Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. 
Jam 1:16  Не обманюйтесь, брати мої любі! 
Jam 1:17  Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. 
Jam 1:18  Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його. 
Jam 1:19  Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. 
Jam 1:20  Бо гнів людський не чинить правди Божої. 
Jam 1:21  Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. 
Jam 1:22  Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. 
Jam 1:23  Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, 
Jam 1:24  бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. 
Jam 1:25  А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм! 
Jam 1:26  Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! 
Jam 1:27  Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. 
1Pe 2:1  Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, 
1Pe 2:2  і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, 
1Pe 2:3  якщо ви спробували, що добрий Господь. 
1Pe 2:4  Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. 
1Pe 2:5  І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. 
1Pe 2:6  Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений! 
1Pe 2:7  Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, 
1Pe 2:8  і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були. 
1Pe 2:9  Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, 
1Pe 2:10  колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! 
1Pe 2:11  Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. 
1Pe 2:12  Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. 
1Pe 2:13  Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, 
1Pe 2:14  чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. 
1Pe 2:15  Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, 
1Pe 2:16  як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. 
1Pe 2:17  Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. 
1Pe 2:18  Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. 
1Pe 2:19  Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. 
1Pe 2:20  Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! 
1Pe 2:21  Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. 
1Pe 2:22  Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! 
1Pe 2:23  Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. 
1Pe 2:24  Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. 
1Pe 2:25  Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ. 
2Pe 1:1  Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа: 
2Pe 1:2  благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! 
2Pe 1:3  Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. 
2Pe 1:4  Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління. 
2Pe 1:5  Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 
2Pe 1:6  а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, 
2Pe 1:7  а в благочесті братерство, а в братерстві любов. 
2Pe 1:8  Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 
2Pe 1:9  А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів. 
2Pe 1:10  Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. 
2Pe 1:11  Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. 
2Pe 1:12  Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді. 
2Pe 1:13  Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням, 
2Pe 1:14  знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені. 
2Pe 1:15  А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті. 
2Pe 1:16  Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. 
2Pe 1:17  Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! 
2Pe 1:18  І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. 
2Pe 1:19  І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях, 
2Pe 1:20  бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. 
2Pe 1:21  Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим. 
1Jo 1:1  Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, 
1Jo 1:2  а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, 
1Jo 1:3  що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. 
1Jo 1:4  А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість! 
1Jo 1:5  А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! 
1Jo 1:6  Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! 
1Jo 1:7  Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. 
1Jo 1:8  Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! 
1Jo 1:9  Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 
1Jo 1:10  А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас! 
1Jo 2:1  Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. 
1Jo 2:2  Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. 
1Jo 2:3  А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо. 
1Jo 2:4  Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди! 
1Jo 2:5  А хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо. 
1Jo 2:6  А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він. 
1Jo 2:7  Улюблені, не пишу я для вас нову заповідь, але заповідь давню, яку мали від початку: заповідь давня, то слово, що чули його від початку. 
1Jo 2:8  Але нову заповідь я вам пишу, що справді вона в Нім та в вас, що минається темрява, і світло правдиве вже світить. 
1Jo 2:9  Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі. 
1Jo 2:10  А хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає. 
1Jo 2:11  Хто ж ненавидить брата свого, пробуває той у темряві й ходить у темряві, і не знає, куди він іде, бо темрява очі йому осліпила. 
1Jo 2:12  Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його. 
1Jo 2:13  Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого. 
1Jo 2:14  Пишу, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви. 
1Jo 2:15  Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 
1Jo 2:16  бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. 
1Jo 2:17  Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває! 
1Jo 2:18  Діти остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з'явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! 
1Jo 2:19  Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші. 
1Jo 2:20  А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все. 
1Jo 2:21  Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди. 
1Jo 2:22  Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина! 
1Jo 2:23  Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця. 
1Jo 2:24  Тож, що ви чули з початку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробуватиме те, що ви чули з початку, то й ви пробуватимете в Сині й Отці. 
1Jo 2:25  А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя. 
1Jo 2:26  Це я написав вам про тих, хто обманює вас. 
1Jo 2:27  А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте. 
1Jo 2:28  А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоромлені Ним під час Його приходу. 
1Jo 2:29  Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить справедливість, народився від Нього. 
2Jo 1:1  Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав, 
2Jo 1:2  за правду, що в нас пробуває й повік буде з нами: 
2Jo 1:3  нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа, Сина Отцевого, у правді та в любові! 
2Jo 1:4  Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця. 
2Jo 1:5  І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного! 
2Jo 1:6  А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили. 
2Jo 1:7  Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист! 
2Jo 1:8  Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли повну нагороду. 
2Jo 1:9  Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина. 
2Jo 1:10  Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! 
2Jo 1:11  Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його. 
2Jo 1:12  Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити устами до уст, щоб повна була ваша радість! 
2Jo 1:13  Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї. Амінь. 
3Jo 1:1  Старець улюбленому Гаєві, якого я направду люблю. 
3Jo 1:2  Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй. 
3Jo 1:3  Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді. 
3Jo 1:4  Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді. 
3Jo 1:5  Улюблений, вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців, 
3Jo 1:6  вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога, 
3Jo 1:7  бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган. 
3Jo 1:8  Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді. 
3Jo 1:9  Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає. 
3Jo 1:10  Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви. 
3Jo 1:11  Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив. 
3Jo 1:12  Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве. 
3Jo 1:13  Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою, 
3Jo 1:14  але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст. (1-15) Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амінь. 
Jud 1:1  Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом: 
Jud 1:2  милість вам, і мир, і любов хай примножиться! 
Jud 1:3  Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим. 
Jud 1:4  Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого Ісуса Христа. 
Jud 1:5  А я хочу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Господь визволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував. 
Jud 1:6  І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня. 
Jud 1:7  Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад, 
Jud 1:8  так само буде й цим сновидам, що опоганюють тіло, погорджують владами, зневажають слави. 
Jud 1:9  І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі! 
Jud 1:10  А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються. 
Jud 1:11  Горе їм, бо пішли вони дорогою Каїновою, і попали в обману Валаамової заплати, і загинули в бунті Корея! 
Jud 1:12  Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені; 
Jud 1:13  люті хвилі морські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні, що для них морок темряви бережеться повік. 
Jud 1:14  Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, 
Jud 1:15  щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники. 
Jud 1:16  Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску! 
Jud 1:17  А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, 
Jud 1:18  які вам говорили: За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю. 
Jud 1:19  Це ті, хто відлучується від єдности, тілесні, що духа не мають. 
Jud 1:20  А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, 
Jud 1:21  бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 
Jud 1:22  І до одних, хто вагається, будьте милостиві, 
Jud 1:23  спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла! 
Jud 1:24  А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості, 
Jud 1:25  Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь. 
Rev 1:1  Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, 
Rev 1:2  який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив. 
Rev 1:3  Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький! 
Rev 1:4  Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його, 
Rev 1:5  та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, 
Rev 1:6  що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь. 
Rev 1:7  Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! 
Rev 1:8  Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! 
Rev 1:9  Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 
Rev 1:10  Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, 
Rev 1:11  який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії. 
Rev 1:12  І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; 
Rev 1:13  а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. 
Rev 1:14  А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне. 
Rev 1:15  А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. 
Rev 1:16  І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. 
Rev 1:17  І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній, 
Rev 1:18  і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду. 
Rev 1:19  Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому! 
Rev 1:20  Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, то сім Церков. 
Rev 3:1  А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий. 
Rev 3:2  Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 
Rev 3:3  Отож, пам'ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду. 
Rev 3:4  Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони. 
Rev 3:5  Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами. 
Rev 3:6  Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! 
Rev 3:7  І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить. 
Rev 3:8  Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся. 
Rev 3:9  Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, ось Я зроблю, що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми, і пізнають, що Я полюбив тебе. 
Rev 3:10  А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. 
Rev 3:11  Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав. 
Rev 3:12  Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я Своє. 
Rev 3:13  Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! 
Rev 3:14  І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: 
Rev 3:15  Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 
Rev 3:16  А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... 
Rev 3:17  Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 
Rev 3:18  Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. 
Rev 3:19  Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! 
Rev 3:20  Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. 
Rev 3:21  Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. 
Rev 3:22  Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! 
Rev 4:1  По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому! 
Rev 4:2  І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. 
Rev 4:3  А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. 
Rev 4:4  А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. 
Rev 4:5  А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих. 
Rev 4:6  І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. 
Rev 4:7  І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. 
Rev 4:8  І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! 
Rev 4:9  І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, 
Rev 4:10  тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: 
Rev 4:11  Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все! 
Rev 5:1  І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками. 
Rev 5:2  І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її? 
Rev 5:3  І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї. 
Rev 5:4  І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї. 
Rev 5:5  А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її. 
Rev 5:6  І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю. 
Rev 5:7  І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. 
Rev 5:8  А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих. 
Rev 5:9  І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. 
Rev 5:10  І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть! 
Rev 5:11  І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. 
Rev 5:12  І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення! 
Rev 5:13  І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки! 
Rev 5:14  А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку! 
Rev 6:1  І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! 
Rev 6:2  І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. 
Rev 6:3  І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! 
Rev 6:4  І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. 
Rev 6:5  І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. 
Rev 6:6  І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! 
Rev 6:7  А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! 
Rev 6:8  І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми. 
Rev 6:9  І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. 
Rev 6:10  І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? 
Rev 6:11  І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. 
Rev 6:12  І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров... 
Rev 6:13  І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер... 
Rev 6:14  І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць... 
Rev 6:15  І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, 
Rev 6:16  та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!... 
Rev 6:17  Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може? 
Rev 12:1  І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 
Rev 12:2  І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 
Rev 12:3  І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 
Rev 12:4  Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить... 
Rev 12:5  І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 
Rev 12:6  А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день. 
Rev 12:7  І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, 
Rev 12:8  та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 
Rev 12:9  І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. 
Rev 12:10  І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! 
Rev 12:11  І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! 
Rev 12:12  Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! 
Rev 12:13  А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я. 
Rev 12:14  І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. 
Rev 12:15  І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. 
Rev 12:16  Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст... 
Rev 12:17  І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. 
Rev 19:1  По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому, 
Rev 19:2  правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук! 
Rev 19:3  І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки! 
Rev 19:4  І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя! 
Rev 19:5  А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі! 
Rev 19:6  І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! 
Rev 19:7  Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! 
Rev 19:8  І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих. 
Rev 19:9  І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова! 
Rev 19:10  І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва. 
Rev 19:11  І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. 
Rev 19:12  Очі Його немов полум'я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. 
Rev 19:13  І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже. 
Rev 19:14  А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. 
Rev 19:15  А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя! 
Rev 19:16  І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами. 
Rev 19:17  І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю, 
Rev 19:18  щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих... 
Rev 19:19  І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. 
Rev 19:20  І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло... 
Rev 19:21  А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами... 
Rev 21:1  І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. 
Rev 21:2  І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. 
Rev 21:3  І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, 
Rev 21:4  і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! 
Rev 21:5  І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні! 
Rev 21:6  І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води. 
Rev 21:7  Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! 
Rev 21:8  А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть! 
Rev 21:9  І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця. 
Rev 21:10  І заніс мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога. 
Rev 21:11  Славу Божу він має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь. 
Rev 21:12  Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані, а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля. 
Rev 21:13  Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі. 
Rev 21:14  І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця. 
Rev 21:15  А той, хто зо мною говорив, мав міру, золоту тростину, щоб зміряти місто, і брами його і його мур. 
Rev 21:16  А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина, і ширина, і вишина його рівні. 
Rev 21:17  І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра Ангола. 
Rev 21:18  Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла. 
Rev 21:19  Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. Перша підвалина яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд, 
Rev 21:20  п'ята сардонікс, шоста сардій, сьома хризоліт, восьма берил, дев'ята топаз, десята хрисопрас, одинадцята якинт, дванадцята аметист. 
Rev 21:21  А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло. 
Rev 21:22  А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель то йому храм і Агнець. 
Rev 21:23  І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець. 
Rev 21:24  І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього. 
Rev 21:25  А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. 
Rev 21:26  І принесуть до нього славу й честь народів. 
Rev 21:27  І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця. 
Rev 22:1  І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. 
Rev 22:2  Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. 
Rev 22:3  І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, 
Rev 22:4  і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. 
Rev 22:5  А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки. 
Rev 22:6  І сказав він до мене: Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 
Rev 22:7  Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги! 
Rev 22:8  І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. 
Rev 22:9  І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися! 
Rev 22:10  І сказав він до мене: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький! 
Rev 22:11  Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! 
Rev 22:12  Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. 
Rev 22:13  Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. 
Rev 22:14  Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! 
Rev 22:15  А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду. 
Rev 22:16  Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! 
Rev 22:17  А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! 
Rev 22:18  Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. 
Rev 22:19  А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій. 
Rev 22:20  Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! 
Rev 22:21  Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.